Шум на заводі гофротари (Розділ 27)

Книга “Гофроіндустрія. У пошуках досконалості”

“Я сказав…, ти глухий???”

Гофроіндустрія завжди була шумною галуззю, де важко було дотримуватися встановлених законодавством обмежень з моменту введення в 1972 р. першого Кодексу професійної етики. За ці роки було багато зроблено для зниження рівня шуму, що генерується великими вузлами використовуваного обладнання, але природне прагнення досягти вищих швидкостей призвело до підвищення шуму і знівелювало отримані досягнення.

У лютому 2003 р. була опублікована чергова європейська директива про шум, яка ще більше зменшила межу шуму, що буде детальніше висвітлено нижче. Але спочатку ми розглянемо шлях, який пройшла галузь, і заходи, які знадобляться в майбутньому.

Шум і втрата слуху

Залежність між рівнем шуму, якому піддаються люди, і ступенем шкоди, завданої їх слуху, ретельно досліджується.

Звичайно, неприпустимо робити людей глухими для того, щоб зрозуміти, скільки для цього потрібно часу. Тому розробили методику, згідно з якою знаходили людей, які довгий час працювали на шумних підприємствах, щоб порівняти, як функціонують їх органи слуху порівняно з органами слуху людей того ж віку, які не піддавалися впливу шуму. В такий спосіб отримали можливість знайти залежність між шумом і втратою слуху у звичайної людини.

У законодавстві про шум використовують цю залежність з метою захистити людей від надмірного впливу шуму на органи слуху. Середній показник не відображає тих відмінностей, які існують між окремими людьми. Одні стійкіші до впливу шуму, ніж інші, так само як одні менше страждають від втрати слуху в похилому віці, ніж інші.

Не можна сказати заздалегідь, хто постраждає більше, а хто менше, водночас, допустимий рівень шуму, розрахований на захист слуху середньої людини, може призвести до зниження слуху у найбільш сприйнятливих до шуму людей.

Залежність між шумом і глухотою, в такому випадку, тісно пов’язана зі статистикою: щоб чітко говорити про це, потрібно провести порівняльний аналіз.

Перед вами — перелік реальних фактів. Всі вони пов’язані з тривалим перебуванням людини у зоні з однаковим рівнем шуму протягом 8 годин на день, 47 тижнів на рік, рік за роком:

• 70 дБА — це рівень шуму звичайної розмовної мови;
• 80 дБА — це допустима межа, після перевищення якої настає пошкодження слуху. Багато хто з часом страждатиме від невеликої втрати слуху. При 80 дБА ще можна підтримувати розмову;
• 90 дБА — це вже небезпечно. У половини людей, які піддавалися впливу шуму такого рівня, з часом виникнуть труднощі зі слухом, а 10% з них оглухнуть настільки, що отримають право на отримання слухових апаратів від системи охорони здоров’я (це означає майже повну глухоту). Щоб розмовляти при 90 дБА, потрібно кричати;
• 100 децибел — це страшно, практично будь-яка людина стає глухою за такого рівня.

дБА, або шкала децибел — нелінійна. В разі підвищення рівня шуму на 10 децибел більшості людей здається, що рівень виріс вдвічі, але він й у 10 разів сильніше впливає на зниження слуху.

Якщо збільшити рівень шуму на 3 дБА, що майже не відчутно, то ризик збільшиться вдвічі. Це пояснює, чому дуже важливо за будь-якого способу захисту органів слуху в першу чергу звернути увагу на постійний вплив дуже гучних шумів, навіть якщо вони тривають недовго.

Глухота від шуму — це безперервний накопичувальний процес. Що довше (і гучніше) вплив шуму, то гірший результат. Показник завданої шкоди здається спочатку не дуже високим, але він постійно зростає.

Економічна реальність

Перший допустимий рівень шуму був встановлений у Кодексі професійної етики у 1972 р. На всіх шумних підприємствах обов’язково потрібно робити заміри рівня шуму і за 90 дБА використовувати засоби захисту органів слуху.

Джерело шуму не повинно перевищувати 90 дБА, якщо цього можна досягти за розумних капіталовкладень. У ті роки ніхто не думав, що в такий спосіб вдасться уникнути пошкодження слуху в процесі роботи. Було прийнято рішення виявити найважчі випадки, оскільки заглиблюватися далі було занадто витратно.

Було визнано, що індивідуальні засоби захисту — це єдиний можливий засіб у більшості випадків. У Правилах внутрішнього трудового розпорядку, прийнятих у 1990 р. в результаті багаторічних європейських переговорів, у розділі про рівень шуму додали вимогу про те, що засоби захисту слуху потрібно використовувати за 85 дБА.

Але це правило не було обов’язковим для виконання. У 1990 р. намітили зниження рівня шуму протягом чотирьох років відповідно до цих правил, але цього не сталося.

Якщо були встановлені певні шумові обмеження, то зрозуміло, що на виробництвах їх перевищували, тому зробили спроби виправити ситуацію. Спочатку звернули увагу на гофроагрегат, а з часом переключилися і на решту виробництва.

Гофроагрегат складається з багатьох вузлів, які генерують шуми різного рівня, але найгаласливіша зона — зона формування гофрованого шару на гофропресі. Як і слід було очікувати, перш за все спробували знизити рівень шуму на цьому вузлі.

Роботу гофропреса можна порівняти з тим, як працює редуктор без мастила і з сильним тиском на цапфу підшипника. Частота тону у звуці в цьому випадку — це частота, за якої гофровані профілі зачіпляються один за одного. Навіть за звичайної швидкості, характерної для 70-х рр. (150 метрів на хвилину або близько того), рівень шуму біля гофроагрегату перевищував 100 дБА.

Перші звукоізолюючі кабіни почали використовувати на гофропресі в середині 70-х, вони знизили рівень шуму з боку оператора на машині майже до 85 дБА. На першому етапі було багато противників відокремлення оператора від машини, але допомогли пульти управління на тумбі. Поліпшення умов праці стало очевидним, і поступово стали встановлювати звукоізолюючі кабіни на гофропреси.

Перші кабіни здебільшого були маленькі, близько 2,5 метрів у висоту, але водночас досить великі, щоб можна було ходити біля машини всередині кабіни. З часом зрозуміли, що що більше корпус, то кращий доступ до гофропресу і для операторів, і для обслуговуючого персоналу. Великі кабіни забезпечили хорошу вентиляцію для гарячого і пилового технологічного процесу.

Типові сучасні кабіни для гофропресу досягають близько 5,5 метрів у висоту (досить високі, щоб пройти по майданчиках для обслуговування на накопичувальному мосту) і є досить великими, щоб вмістити всі підігрівачі і сам гофропрес, навколо якого багато робочого простору. Великі кабіни дозволили забезпечити всередині хорошу вентиляцію і навіть вологість повітря.

Рівень шуму в певних точках на типовому гофроагрегаті з кабіною на гофропресі

З часом збільшили швидкість гофроагрегатів і підвищили рівень встановлених на них систем управління. В результаті тепер операторам можна набагато рідше входити в кабіну на гофропресі, поки машина працює.

Очевидно, що кабіна допомагає знизити рівень шуму. Поліпшений дизайн гофропресів дозволив за підвищеної швидкості досягти в цілому такого ж рівня шуму, як і раніше. Рівень шуму на гофропресі всередині кабіни досягає понад 100 дБА, а зовні — 85 дБА.

Окрема операторська для управління гофроагрегатом

На жаль, підвищення робочої швидкості стало причиною збільшення рівня шуму на інших вузлах гофроагрегату, тому зараз зазвичай рівень шуму в сушильній частині вищий, ніж у мокрій. Сьогодні стандартний рівень шуму становить 90-95 дБА, причому найвищі показники — на ножах у зоні різання, яка слідує за нагрівальними плитами.

В результаті основні панелі управління (в сушильній частині) зазвичай ставлять у звуконепроникному приміщенні, в такий спосіб забезпечуючи безшумні умови роботи для операторів принаймні протягом частини робочого дня. Пристрій видалення бокової кромки теж зазвичай приглушують до певного рівня.

Модель рівня шуму, що генерується на сучасному гофроагрегаті з гофропресом і операторською, показана на малюнках. Рівень шуму майже у всій робочій зоні — вищий за 85 дБА, тому зона біля гофроагрегату вважається зоною, небезпечною для слуху.

І сьогодні на заводах гофротари часто ставлять питання: «Якщо нам потрібно використовувати засоби захисту органів слуху, навіщо тоді встановлювати звукоізолюючі кабіни на гофропрес?» Відповідь наступна: без кабіни було б набагато гірше, оскільки не можна розраховувати лише на засоби захисту слуху цілими тижнями, щоб вплив шуму на людей був на безпечному рівні.

Ділянка переробки

Перше обладнання для контролю рівня шуму в гофроіндустрії з’явилося на гофроагрегаті, оскільки це найбільш шумний технологічний процес. Ділянка переробки певний час залишалася неконтрольованою.

Рівень шуму, що виробляється переробним обладнанням, досягає 90 дБА, тому під певним тиском довелося шукати шляхи вирішення. Тоді ротаційний висікальний прес, мабуть, був найбільш шумерю машиною, при цьому найвищі показники рівня шуму були біля столу подачі, з боку оператора.

Було очевидно, що на машину такого типу неможливо встановити звукоізолюючу кабіну, тому для вирішення цієї проблеми зробили спробу використовувати на ній звукоізолюючий ковпак. Ковпаки не користувалися великим успіхом і дорого коштували.

Головна проблема полягала в тому, що оператору потрібно було працювати безпосередньо біля столу подачі, який був основним джерелом шуму. Неможливо було поставити між ними якийсь ефективний звукоізолюючий бар’єр.

Однак ковпаки дійсно позитивно вплинули на роботу операторів, які не працювали на подачі, і тих, хто працював на тихіших машинах, встановлених поруч. Успіху досягли, встановивши обладнання контролю рівня шуму на системах переробки відходів, більшість з яких були надмірно шумними.

На звичайному сучасному підприємстві один гофроагрегат може виробляти картон для 10 переробних машин, включаючи друкарські машини, машини для виготовлення ящиків, ротаційні висікальні преси та плоскі висікальні преси.

Багато машин оснащені автоподавачами, а більшу частину картону і готової продукції переміщують на транспортерах. Середній рівень шуму при цьому досягає 90 дБА. Очевидно, що потрібно використовувати засоби захисту органів слуху. На більшості підприємств територія позначена як зона, де потрібно захищати органи слуху.

Сьогодні на основних нових машинах вбудовують звукоізолюючі кабіни та корпуси. Це, як і попередні заходи, має незначний успіх. Нові машини, звичайно, швидші, а отже, більш шумні за своїх попередників, тому досягненням є вже те, що рівень шуму залишається на колишньому рівні.

Час перебування операторів біля столу подачі скоротився завдяки використанню автоподавачів, а отже, зменшився і рівень впливу шуму. На системах переробки відходів почали використовувати звукопоглинаючі пристрої, і системи стали менш шумними.

Законодавство

На рубежі століть у Правилах внутрішнього трудового розпорядку в розділі про рівень шуму роботодавців зобов’язали звести ризик до практично здійсненного мінімуму, забезпечити захист органів слуху та навчання за рівня шуму 85 дБА, посилити захист органів слуху за 90 дБА та впровадити обладнання для регулювання шуму, якщо це практично здійсненно.

Вираз практично здійсненно означає, що оцінку ефективності витрат потрібно проводити для будь-якого обладнання для контролю рівня шуму. Якщо запропоноване рішення вимагає великих витрат, а вигода незначна, то дозволяється вдаватися до захисту органів слуху як до єдиного практично здійсненного рішення.

Пізніше з’явилася Постанова 2003/10/ЄС Європейського Парламенту та Європейської Ради від 6 лютого 2003 р. про мінімальні вимоги з охорони праці та техніки безпеки та вплив різних фізичних факторів (шум) на працівника.

У 2006 р. ця постанова замінила всі раніше прийняті нормативні документи про рівень шуму в Правилах внутрішнього трудового розпорядку. Ось короткий виклад положення, що висвітлює внесені зміни:

Оцінка ризику: де люди піддаються або, ймовірно, піддаватимуться впливу. Це формулювання приводить шум у відповідність із загальною необхідністю оцінки ризику в організації трудової діяльності.

Зниження ризику: усунути джерело або знизити до мінімуму. Тут мається на увазі приділити більше уваги зниженню впливу джерела шуму, ніж захисту органів слуху.

Заходи при 80 дБА: забезпечити працівників інформацією, навчанням та засобами захисту органів слуху. Це обмеження знижено з 85 дБА в попередніх постановах.

Заходи при 85 дБА: позначити захисні зони, надягти (а не просто забезпечити) засоби захисту органів слуху та ввести програму заходів з контролю рівня шуму. Це обмеження знижено з 90 дБА в попередніх постановах.

Заходи при 87 дБА: рівень шумового впливу вище 87 дБА заборонений — це було абсолютно нове обмеження. На відміну від заходів, зазначених вище, тут дозволено знизити рівень шуму за допомогою засобів для захисту органів слуху, якщо буде доведено, що в такий спосіб буде дотримано допустиму межу.

Аудіометричний аналіз: проводять під медичним наглядом за 85 дБА, а іноді за 80 дБА, якщо оцінка ризику вказує на необхідність проведення аналізу. У попередніх постановах аудіометричний аналіз був відсутній. Його видалили з ранніх проектів правил від 1989 р., ґрунтуючись на тому, що такий аналіз був доступний усім через Систему національної охорони здоров’я за вимогою. Однак пізніше він з’явився в Керівництві з організації заходів безпеки та охорони праці у 1999 р., і директива затвердила цю вимогу.

Що потрібно?

Рівень став нижчим, а підприємство залишилося тим самим. Що вже реально зроблено і що можна зробити? В ідеалі було б знизити рівень шуму до 80 дБА, але це практично неможливо.

По правді кажучи, якщо організація досягла норми, то більше вона нічого суттєвого зробити не зможе. Однак це не може бути виправданням загальної бездіяльності. Завжди є можливість вдосконалюватися, і завжди потрібно оцінювати будь-які вигоди та переваги. Ось кілька пропозицій:

• Не панікуйте! Не дозволяйте переконати себе в тому, що потрібно оновити вже існуючі звукоізолюючі кабіни, додавши панелі кращої якості — це не спрацює. Потрібно правильно оцінити загальну картину.

• Переконайтеся в тому, що існує карта шумів, проводиться аналіз ризику і що враховані всі території для проведення заходів. Створіть карту шумів і оновлюйте її щорічно, складаючи дані в архів. Якщо встановлено нове обладнання, проведіть локальну оцінку рівня шуму.

• Перевірте зони захисту органів слуху. За необхідності збільшіть зони з рівнем шуму вище 80 дБА, а не тільки 85 дБА.

• Звичайно, карта шумів не охоплює такі шумні машини, як гофропрес або вентилятори для транспортування відходів, які працюють без спеціальних пристроїв для зниження рівня шуму, не закриті звукоізолюючими кабінами і знаходяться в безпосередній близькості до працівників. Якщо у вас виникла така ситуація, то ви повинні вжити заходів для її вирішення.

• Перевірте стан вже існуючого обладнання для регулювання рівня шуму, такого як звукоізолюючі кабіни. Панелі управління можна пересунути або пошкодити, вікна розбити або двері залишити відкритими, тому що вентилятор засмітився промасленим пилом. Ці несправності суттєво знижують ефективність звукоізолюючої кабіни. За необхідності складіть план технічного обслуговування.

• Загалом підприємство не відповідає ідеальним рівням шуму нижче 80 дБА. У такому випадку дуже важливо проводити активну політику щодо захисту органів слуху.

• Продумайте програму навчання для всіх працівників, щоб дати їм можливість зрозуміти причини впровадження компанією політики щодо захисту від шуму та рівень витрат.

• Карта шумів і аналіз дозволять визначити працівників, чиї органи слуху піддаються найбільшому ризику. Після цього доцільно розглянути можливість закупівлі аудіометричних тестів. Оскільки це питання неоднозначне, тримайте інформацію на обліку і періодично перевіряйте чинне законодавство.

Що ж буде у майбутньому?

Наприкінці 1990-х на гофроагрегати на гофропрес рекомендували ставити звукоізолюючі кабіни. Після зниження рівня шумових обмежень і підвищення швидкості нам потрібно розглядати комплексно весь гофроагрегат. Принаймні, існує одне рішення, прийняте на підприємствах у Європі та США. Йдеться про звукоізолюючі кабіни для всього гофроагрегату.

Повністю закритий кабіною гофроагрегат створює рівень шуму в 80 дБА і нижче, при цьому вдосконалили систему регулювання рівня тепла, вологості та пилу в процесі виробництва гофрокартону завдяки правильному плануванню та впровадженню системи вентиляції.

Проектуючи кабіни, використовували досвід, отриманий під час конструювання кабін для гофропреса, включаючи достатню кількість місця для роботи біля машини, що не створює проблем при роботі та обслуговуванні.

Всі основні робочі функції, включаючи підготовку рулону до завантаження та сплайсування, проходять у тихій зоні. При вході в корпус обов’язково потрібно використовувати засоби для захисту органів слуху.

В разі такого рішення витрати на звукоізолюючу кабіну на весь гофроагрегат можна компенсувати за рахунок економії на будівництві, оскільки більше немає необхідності відокремлювати гофроагрегат від решти виробництва.

Що стосується зони переробки, то питання не можна вирішити в той же спосіб, що й на гофроагрегаті, тому що в цьому випадку рішення знаходиться в руках виробників машин, а не користувачів. Як правило, виробники в першу чергу зосереджені на підвищенні швидкості та надійності, а видалення пилу та зниження рівня шуму залишаються на другому плані.

У цьому випадку під час придбання обладнання споживач повинен розумно підходити до цього питання і враховувати рівень шуму на ньому. Ми повинні звернути увагу, що шум — це лише один із факторів.

Плануючи будівництво нового виробництва, можна вирішити багато питань, приділивши увагу акустичним властивостям. Середній рівень шуму у будівлі, де буде встановлено обладнання, може бути значно знижений за використання звукопоглинаючих технологій при будівництві даху та стін будівлі.

Використовуючи такий підхід, у результаті ми отримаємо сучасні переробні цехи зі зниженим рівнем шуму.

З питань придбання книги «Гофроіндустрія. У пошуках досконалості» звертайтеся до:
Костянтина Шабуневича
Тел. моб: +38 093 246 21 21 (Viber, WhatsApp, Telegram)
[email protected]

If you find an error, please highlight a piece of text and clickCtrl+Enter.