Сучасний гофроящик (Розділ 2)

Книга “Гофроіндустрія. У пошуках досконалості”

Правильний ящик — це упаковка, захист та реклама

Історія сучасного ящика, про який йтиметься в цьому розділі, почалася в кінці Другої світової війни. Ящик стрімко і постійно розвивається протягом 60 років.

Технологія виготовлення ящиків обійшла весь світ — від Сполучених Штатів до Європи, від Японії до Далекого Сходу, зазирнула в Австралію і Новий Світ, поки не прийшла до нинішнього глобального оточення, зі швидкими технологіями і всесвітнім поширенням.

Історія розвитку починається з досить дивного продукту, виготовленого після війни з жорсткого картону, який 20 років потому став найголовнішим упаковочним матеріалом у світі.

У 1945 р. Сполучені Штати виробляли велику частину матеріалів, що використовувалися в промисловості, як у виробничому, так і в паперовому вираженні. Головні постачальники обладнання (Langston, Koppers, S&S) і великі паперові компанії зі Сполучених Штатів домінували на ринку. Вся термінологія гофроіндустрії була розроблена ними — крафт-папір, напівхімічний флютинг, профілі А і В.

Автор цього розділу Майкл Стоун (Michael Stone) був добре знайомий з роботою гофроагрегатів Langston ХА на початку шістдесятих. Ці гофроагрегати поставляли в Європу після війни за Планом Маршалла як допомогу для відродження промисловості.

Багато хто і сьогодні пам’ятає ті дні, коли на ящики, що випускалися в Європі, ставили печатку мережі американських залізниць, виконуючи всі вимоги при їх виробництві і дотримуючись чинних в США технічних специфікацій. В результаті європейські компанії робили міцні ящики, призначені для тривалого транспортування, які були надійні в експлуатації і гарантували захист вмісту.

Ці ящики були відомі під назвою вантажний контейнер. Їх гаслом була надійність, і коли спостерігався дефіцит в поставці матеріалів, паперовики процвітали.

Поки країни Європи відбудовували економіку після війни, з’явився новий напрямок в розвитку і торгівлі. Гофровиробництво завжди вважали обслуговуючою промисловістю з відносно низьким рівнем капіталовкладень на великих упаковочних підприємствах.

Гофровиробництво можна було розвивати на безперервно зростаючому ринку, часто в невеликих провінційних містечках, де було багато робочої сили і надавалася підтримка з боку уряду.

Виробництво паперу, скла або переробка алюмінію — навпаки, більш затратні за обсягом вкладеного капіталу і, як наслідок, менше піддаються змінам і мають складнішу організаційну структуру.

Ріст промислового виробництва спостерігався в 60-х і 70-х. Відбувалися захоплюючі і стрімкі зміни, які призвели до створення нового покоління постачальників обладнання.

Типовий післявоєнний ящик являв собою прошитий короб без друку або з однокольоровим високим друком, був виготовлений з міцного крафтлайнера і напівхімічного флютинга і завжди мав просте внутрішнє наповнення (ободи, перегородки, прокладки).

В той час на виробництвах гофроящиків застосовували багато трудомістких технологій, вони були шумними, і багато операцій виконували вручну. Заготовки в машини здебільшого завантажували робочі, в зоні для переробки розташовувалися проволокошвейні машини, на яких використовували круглу і плоску проволоку, залежно від розміру і складності моделі.

З виникненням потреби у внутрішньому наповненні з’явилася велика кількість ротаційних переробних машин для поздовжньої різки, рильовки і, звичайно ж, прорізання щілинних отворів. Всі вони налаштовувалися вручну, і час, витрачений на наладку, позначався на вартості продукції.

Перегородки здебільшого збирали робітники. Пізніше для цього використовувалися пневматичні машини, які зробили значний внесок в упорядкування процесу виробництва.

Згідно з правилами страхування часто використовували модель клапани встик, яка підходила тільки для ящиків квадратної форми, інакше потрібно було додатково просікати пару клапанів так, щоб стик був точним. Таким чином народилася машина для просічки клапанів. Це переробна машина, яка дозволяла просікати клапани за розміром.

Її також завантажували вручну, тому при випуску великих замовлень для промисловості по виробництву скляних пляшок машина для просічки клапанів була вирішальним фактором для вчасної здачі замовлення.

Амортизацію вмісту забезпечували за рахунок верхньої і нижньої прокладки в додаток до клапанів встик. Важливим нововведенням був перехід на використання крохмального клею для проклейки на гофроагрегатах.

Силікат натрію, який використовували до цього, мав великий недолік, позаяк мав абразивні властивості, внаслідок чого гофровали дуже швидко зношувалися. Заміна валів коштувала дуже дорого. Крохмальний клей дозволяв використовувати різні композиції, що також було перевагою, яка сприяла просуванню продукту. Прикладом може бути тришаровий гофрокартон, де третій нижній шар міг мати свій композиційний склад клею.

Єдиною проблемою з клеєм, яка існувала в той час, було те, що силікатний клей важив менше крохмального і коштував менше паперу. Тому там, де ящики продавали на вагу (у деяких областях вага ящика входила в загальну вагу вмісту, наприклад, на цвяхових заводах), виникали певні труднощі. Якщо мінімальна вага ящика не влаштовувала замовника, то іноді доводилося повертатися до силікатного клею для того, щоб випустити певні замовлення!

Упаковка з гофрокартону стала хорошим засобом для транспортування товарів і продажу

Перші значні зміни відбулися з появою флексодруку в середині 60-х. Були спроектовані перші вбудовані в лінію машини. Тепер віддруковані заготовки не потрібно було сушити перед подачею на наступний етап переробки.

Почався розвиток багатокольорового друку, в лінію була вбудована ротаційна висічка. Це означало старт безперервного процесу технологічного раціоналізаторства щодо випуску ящика.

Технологічний процес, з одного боку, потрапляв під вплив бурхливого розвитку моделей з висічкою, які не використовувалися в післявоєнних моделях. З другого боку, модель неможливо було технічно виконати на існуючих машинах для виготовлення ящиків, які виключали можливість виробництва внутрішніх перегородок для упаковки пляшок в 50-х або 60-х.

Звичайно, удосконалення в системі переробки, пов’язані з використанням механічних систем, а також покращена система транспортування сприяли цим змінам. Спостерігався перехід від тришарового картону до важкого двошарового з профілем С на деяких типах ящиків, позаяк були знижені вимоги до амортизаційних властивостей.

Водночас з’явилася концепція виробництва листа, згідно з якою малотиражні або складні замовлення виключали з основного технологічного циклу.

Заводи по випуску гофролиста були достатньо дешевими, їх розвиток починався з вторинного ринку, на якому в надлишку було перероблювальне і оздоблювальне обладнання.

Коли в 60-х з’явилися машини, вбудовані в лінію, виробники перейшли на склейку замість зшивання або обмотки клейкою стрічкою. Зшивання металевими скобами забезпечувало цілість, обмотка стрічкою — гігієну і рівний квадратний ящик зсередини.

Паралельно розвивалася ідея створення обладнання модульного типу, де друковані секції або секцію висічки можна було б переміщати по рейках, вбудованих в підлогу, між машинами, розташованими, наприклад, послідовно.

Це давало велику варіативність виконання і скорочувало капітальні витрати. Потім з’явилися нововведення в технологічному процесі потоку матеріалів всередині заводу.

Спростили переробку на проблемних ділянках. Збільшили продуктивність, повертаючи тиск назад на гофроагрегат. Виробники гофрокартону опинилися в центрі уваги на початку 70-х, коли на сцену вийшли нові потужності.

В Японії розробили гофроагрегати, що працювали безперервно. Були досягнуті нові показники за продуктивністю, якістю і варіативністю. Довжину прогону можна було тепер знижувати до одного ящика і вдалося практично піти від допустимої похибки (зазвичай продавали ящики з допустимою похибкою +/-10% і навіть більше).

Більше не потрібно було зупиняти машину при переході на інше замовлення. Кількість картону, що потрапляла у відходи, значно зменшилася.

Водночас колишній промисловий американський стандарт гофроагрегата 85″ (або 87″) зник, а на зміну йому прийшов альтернативний європейський — 244 см або 96″. Гофроагрегати стали ширші, більш автоматизовані та з безперервним циклом.

Машина для прорізання клапанів на ящиках будь-якого типу

Висікальні машини також зазнали суттєвих змін у сімдесятих, оригінальні тигельні машини з ручним завантаженням мали обмеження в розмірі і продуктивності та були трудомісткими.

Ротаційні висічки ефективно розвивалися щодо проточування, але мали обмеження в дотриманні точності. Виготовлення форм вимагало значних знань і досвіду, а також витрат.

Відповіддю була плоска висічка, що з’явилася разом із стрімким виходом на ринок швейцарської компанії BOBST, яка виробляла обладнання для картонної промисловості.

Спеціалізоване переробне обладнання для фальцювання перейшло з картонної промисловості у вигляді багатоточкових склейок. Так з’явилася можливість проектувати ящики різного дизайну.

В результаті розробки комп’ютерного проектування в наступному десятилітті були досягнуті ще суттєвіші зміни. В цей період спостерігаємо великий попит на висічені ящики, які до кінця століття зайняли близько половини ринку.

Правду кажучи, ротаційні висічки продовжували відігравати свою роль, зазвичай працюючи з великим успіхом в руках професійних операторів. При використанні висічки і флексодруку дизайн ящиків став більш вільним, з’явилися ящики з вишуканим оформленням.

Якість друку все ще відставала від тієї, що досягалася на щільному картоні, поки на гофрокартоні не спробували ламінування з офсетним друком і лакуванням.

Компанія Asitrade випустила міні-гофроагрегат з вбудованим ламінатором, в якому лист з надрукованим офсетним способом малюнком приклеювався до двошарового картону, що випускався на тій же лінії. Потім листи різали по мітках приведення відбитку.

Розвиток гофроіндустрії відбувався під технічним керівництвом. Інвестори і підприємці виходили на ринок з новими ідеями, які миттєво розкуповували.

Часто ідеї виходили від постачальників обладнання, отже промисловість була орієнтована на спадковість інженерів, завдання яких полягало в швидкому просуванні галузі вперед.

Сем Грінвуд (Sam Greenwood) удосконалив машину глибокого друку, Рене Каррель (René Carrel) розробив флексодрук у Франції і запропонував першу вбудовану в лінію машину в Європі. Тайгер Токуно (Tiger Tokuno) в Японії перейняв привідний обрізний ніж зі сталеливарної промисловості і встановив його на гофроагрегат у 70‑х.

Виробники постійно шукали, яким чином додати ваги простому ящику, і реалізовували це двома оригінальними способами. По-перше, намагалися покращити якість продукту і відпрацювали для цього велику кількість ідей.

Щоб зробити гофрокартон міцнішим і піти від розшарування у вологому середовищі, використовували воскову пропитку або воскове покриття і вологостійкий крохмальний клей. Використання липкої армуючої стрічки, ламінованого флютинга, різних профілів гофри — все це спроби виробників ящиків урізноманітнити продукцію.

По-друге, виробники безперервно працювали над удосконаленням зовнішнього вигляду матеріалу. Використання багатокольорового друку, застосування офсету і ламінування, шовкотрафаретного друку, додрукарська підготовка — все це етапи безперервного шляху до досконалості.

Також останніми роками було удосконалено обладнання пакувальників — основних споживачів продукції галузі. Історія дизайну ящика тісно пов’язана з потребами автоматизації виробництва і створенням брендових товарів, ріст виробництва яких відбувався на міжнародному ринку торгівлі і економіки у 60-70-ті рр.

Відбувалися невеликі зміни — як, наприклад, термоусадочна упаковка консервованих або бутильованих продуктів на гофрованих лотках, поява яких поставила під удар багато добре організованих підприємств. Це призвело до скорочення промисловості, але ненадовго.

Просування торгової марки передбачало створення реклами, логотипів, фірмової кольорової гами. Тому збільшилася кількість трьох- і чотирикольорових замовлень, розвивалася упаковка заготовок, адже системна промисловість була орієнтована на випуск потокової продукції.

Останнє десятиліття знаменувалося потужним переходом від пакувальників до великих мереж супермаркетів. У цей період гофропромисловість знову була змушена адаптуватися і долати нові випробування.

Основна загроза виходила від багаторазових систем, таких як повертані багаторазові пластикові лотки, які в цілому ставили під загрозу існування зовнішнього транзиту.

Логістика стала на порядку дня, і гофрокартону знову довелося доводити свою деформаційну міцність. Стандартизація, зокрема, на ринку овочів і фруктів об’єднала промисловість на всіх континентах ідеєю визнаного на міжнародному рівні маркування і галузевого стандарту.

У той самий час потреба інформаційного суспільства, в якому ми зараз живемо, в придбанні товару через Інтернет дала нові можливості гофроящикам, щоб продемонструвати додаткові новаторські рішення.

У 70-х найвизначнішим нововведенням стала поява штрих-кодування, що також зіграло роль в досягненнях друкованих технологій у промисловості. Врешті-решт, штрих-код був би марним, якби його не можна було зчитати.

Виникла потреба в точному і якісному друці. А позаяк штрих-код завжди несе останню інформацію, друковані штампи потрібно було робити швидко, за першою вимогою, і на місці.

Протягом останніх 60 років промисловість характеризує безперервний інноваційний потік. Озираючись назад, можна виявити спільну тенденцію: постійне зниження ваги картону в поєднанні з ростом споживання вторинної паперової сировини замість целюлозної.

Дедалі частіше починають випускати висічні конструкції, розроблені частково з використанням автоматизованих технологій проектування, а також за рахунок розвинених технологій, взятих з картонної промисловості. Паралельно відбувається розвиток важкооброблюваних матеріалів, які в деяких галузях розглядали як замінники деревини.

У зв’язку з появою можливості швидкої зміни гофровалів поширилися нові профілі. У багатьох галузях гофрокартон став конкурувати з коробочним картоном.

Автоматизація, значне підвищення швидкості машин, використання цифрових технологій призвели до змін і на заводах з виробництва ящиків. Сьогодні такий завод займає велику площу і автоматизований за останнім словом техніки.

Водночас гофропромисловість залишалася обслуговуючою галуззю, в якій замовник більш впливовий, ніж постачальник. Патенти на нові моделі ящиків було непросто отримати або захистити. Траплялося, що добре продуманий дизайн або нова модель давали постачальникам тимчасову перевагу, але ненадовго.

З питань придбання книги «Гофроіндустрія. У пошуках досконалості» звертайтеся до:
Костянтина Шабуневича
Тел. моб: +38 093 246 21 21 (Viber, WhatsApp, Telegram)
[email protected]

If you find an error, please highlight a piece of text and clickCtrl+Enter.